Інформація для призерів районного огляду-конкурсу "Веселка 2016" - відбірковий конкурс фестивалю "Червона рута" відбудеться у м. Полтава 12 березня 2016 року в Міському Палаці культури (Полтава, майдан Незалежності, 5).

ВИМОГИ ДО ПРОГРАМИ ТА РЕПЕРТУАРУ ВІДБІРКОВИХ КОНКУРСІВ:

У жанрах популярної, танцювальної, рок, акустичної та іншої музики:

• Кожен учасник повинен підготувати три пісні.
• Для співаків-солістів у жанрі популярної музики виконуються три пісні за власним вибором незалежно від дати написання творів (у т.ч. з репертуару українських чи зарубіжних виконавців у перекладі українською мовою).

Співаки-солісти жанру популярної музики можуть виступаюти «живцем» у супроводі фонограми «-1», будь-яких музичних інструментів чи навіть а capella.

• Для дуетів, гуртів у жанрі популярної музики та усіх інших виконавців у жанрах танцювальної, рок, акустичної, іншої музики виконуються дві нові пісні та одна пісня за власним вибором.
• Тексти пісень повинні бути українською мовою.
• Щодо авторства пісень регламентацій немає.
• Конкурсні пісні мають бути різнохарактерними.
• Загальний хронометраж конкурсної програми обмежений 15 хвилинами.
• У жанрах популярної, танцювальної та іншої музики одна з конкурсних пісень обов’язково має бути шлягерного характеру.

У жанрі українського автентичного фольклору:

• Загальні вимоги:

Виконавці українських народних пісень та інструментальної музики (солісти і гурти) повинні підготувати три пісні і відповідно три музичних твори, тривалістю не більше 15 хв., виконавці обрядових дійств повинні показати одну або дві-три обрядодії, що можна виконати частково або повністю, тривалість яких має бути не більше 20 хв. Репертуар учасників має складатися з пісень, інструментальних творів та обрядів, що побутують в їх місцевості (етнографічному регіоні) виконавці повинні використовувати відповідний реквізит (предмети народного вжитку давні або створені за справжніми зразками), відповідні традиційні народні музичні інструменти, якщо використовується музичний супровід. Одяг учасників повинен відповідати місцевому народному одягу (бажано автентичний давній народний одяг, не сучасний, не фабричний); одяг повинен бути селянський, а не шляхетний чи козацький, для яких характерні, зокрема, шаровари. Тексти народних пісень та обрядів мають бути українською мовою, бажано з використанням діалектних особливостей, місцевої говірки. Сценічна поведінка при відтворенні автентичного фольклору повинна відповідати особливостям традиційного народного виконання, не допускати зайвих надуманих рухів, жестикуляції, міміки, естрадної поведінкової манери, зберігаючи стриманість, гідність, властиві справжнім носіям автентичного фольклору. До участі не допускаються виконавці і колективи, що належать до галузі народно-академічної культури і художньої самодіяльності.

• Вимоги до виконавців окремих напрямків:

1) Сольний та гуртовий спів:

виконавці українських народних пісень повинні виступати «живцем» і співати без супроводу, а capella, так як пісні традиційно виконувалися в народі, за винятком тих жанрів, які могли звучати у супроводі народних інструментів (наприклад, скрипка у колядках і весільних піснях, бубон чи дзвіночки у щедрівках тощо). Не допускається використання музичних інструментів, що не є характерними для традиційного українського фольклору (баян, гармошка, акордеон, балалайка, домра, ложки тощо), також не слід долучати бандуру чи ліру до виконання веснянок або купальських пісень, що не відповідає вимогам жанру. При виконанні хороводних пісень, пісень-танків та пісень-ігор можна використовувати рухи, елементи хореографії, що відповідають традиційному виконанню цих жанрів. Пісні мають бути автентичні народні, а не авторські, давнього походження, а не створені в пізній історичний період. Репертуар повинен бути різножанровим: одна з пісень (або дві) має бути обов’язково календарно-обрядовою, одна родинно-обрядовою, також бажано виконувати історичну, чумацьку, козацьку, рекрутську, строкарську, баладу, ліричну. При виконанні пісень можна використовувати словесні примовляння. Репертуар учасників дитячого і підліткового віку обов’язково повинен включати дитячі пісні, речитативи, заклички, забавлянки тощо, у т.ч. календарні (весняні заклички, щедрування, вінчування тощо) та ігрові пісні. Також допускається виконання підлітками певних обрядових пісень із репертуару молоді і дорослих (купальські, жниварські, весільні тощо). Пісні повинні виконуватися в автентичній давній манері співу із дотриманням особливостей звуку, тембру та вокальних засобів, характерних для традиційного народного виконавства (відкритий звук, «гукання», нетемперований ладовий стрій тощо). Виконання і склад учасників також мають відповідати законам пісенного жанру (жіночі або чоловічі пісні, багатоголосні чи сольні) та особливостям регіональної виконавської традиції (Полісся, Слобожанщина, Карпати тощо). Не допускається виконання народних пісень в академічній або естрадній манері співу, їх авторська обробка, штучне додавання голосів, використання засобів гармонізації народних мелодій, що не відповідає традиційному виконавству.

2) Виконання українських народних обрядових дійств:

включає показ обрядодії, виголошення словесного тексту, виконання обрядових пісень і може також включати танки і гру на народних інструментах. У показі обрядових дійств необхідно правдиво відтворювати дію, побудову і послідовність обрядів, автентичний словесний текст та народну мовну інтонацію, зберігати природність рухів і поведінки учасників, що є властиві справжнім носіям народних традицій. Не допускається штучність і надуманість сценічної постановки, театралізація, використання академізованих форм акторського виконання і сценічної мови, що не відповідають природності виконання обрядів справжніми носіями. Програма виступу може включати, окрім показу календарних та родинно-побутових обрядів, також замовляння від хвороб, навроків, небезпек природніх явищ, розповідь казок, бувальщин, небилиць тощо. Пісні, інструментальні твори і танки мають відповідати обрядам і повинні виконуватися в автентичній манері, танки також – з дотриманням давньої народної хореографії, без балетної постановки та авторської обробки.

3) Сольна та гуртова інструментальна музика, кобзарсько-лірницьке виконавство:

виконавці української народної інструментальної музики повинні грати на традиційних народних інструментах: народна скрипка (за строєм і способом гри, а сам інструмент може бути фабричним), українські цимбали та їх різновиди (наддніпрянські, західно-подільські та гуцульські), дримба, дуда, басоля, сопілка, тилинка (теленка), денцівка, фрілка, джаломига, дідик або полтавський ріжок, ребро або свиріль, монтелєв, пищавка, дудка-викрутка і дудка-колянка, трембіта і пастуший ріг, бубон (решітко), бухало та інші ударні і шумові інструменти, а також старосвітська бандура, кобза Вересая та ліра. Інструментальні гурти (капели, троїсті музики, веселики) повинні грати на українських традиційних народних інструментах і мати типовий для фольклорних гуртів склад виконавців із дотриманням регіональної відмінності. Наприклад: гурти із двох виконавців - скрипка і бас; скрипка і бубон тощо; гурти із трьох виконавців – скрипка, скрипка «втора» і бубон-решето (типові для Полтавщини, Волині, Полісся), скрипка, скрипка-«втора» і бухало або решето (Наддніпрянщина, можливі також цимбали, що побутували на Київщині), скрипка (або дві), цимбали і бубон з тарілками (Закарпаття); гурти із чотирьох – скрипка, фрілка (або монтелєв), цимбали і бубон з тарілками (Гуцульщина), скрипка, бас, цимбали, бубон (Бойківщина), скрипка, скрипка-«втора», бубон і басоля; гурти із п’яти – скрипка, скрипка-«секунд», цимбали, бас і бубон з тарілкою (Західне Поділля) тощо. Для Півдня України характерні традиційні склади, що побутують в інших етнографічних регіонах Укаїни (Полтавщина, Бойківщина, Наддніпрянщина, Полісся). Не допускаються інструменти, що не є українськими народними традиційними (гармошка, баян, акордеон, контрабас, угорські цимбали, балалайка, домбра, ложки, оркестрові різновиди бандур, сопілок, гітароподібні і домроподібні «кобзи», тромбон, труба, кларнет тощо). Також не допускаються не властиві для автентичної фольклорної музики склади інструментальних ансамблів, що належать до народно-академічної культури і художньої самодіяльності (напр., тріо бандуристів, оркестри народних інструментів, ансамблі сопілкарів тощо). Репертуар учасників має складається із традиційних жанрів і форм народної інструментальної музики, а не їх авторських обробок чи творів композиторів. Програма виконавців повинна включати музику, що побутує в їх місцевостях (етнографічних регіонах), і має виконуватися в традиційній манері гри і народного музикування. На інструментах дозволяється грати тільки ті твори, що є відповідними, адекватними даному інструменту (напр., пастуші сигнали і награвання виконуюся на трембітах і рогах, а не на скрипці чи бандурі).